Імідж — це думка, що містить оцінку, а оцінка формує готовність діяти — психологічну установку. Працюючи над іміджем, свідомо управляючи враженням про себе, керівник формує у підлеглих, колег, клієнтів психологічну установку відносно себе, яка може працювати як на благо компанії, так і навпаки.

Цією установкою може бути, наприклад, намір вибудовувати ефективні відносини, довіряти, поважати, більше спілкуватися, бути відкритим, лояльним, старанним. Або навпаки, прагнути до конфронтації, грубити, бути підозрілим, плести інтриги і ін.

Якщо імідж позитивний, що означає позитивну установку, то результати діяльності, переговорів, проектів будуть успішнішими. Якщо ж імідж негативний, зрозуміло, що це негативно впливає на результати діяльності.

Таким чином, імідж керівника в очах своїх співробітників може вплинути на компанію в економічному сенсі.

Питання створення іміджу, управління враженням, формування «правильного» іміджу — вельми багатогранний і складний.

Грамотне вибудовування іміджу — наука і мистецтво одночасно. У діловому спілкуванні, в управлінні людськими ресурсами немає дрібниць. Воістину був правий поет: «Бути можна діловою людиною і думати про красу нігтів».

Важливо все — як керівник одягнений, що транслює його зовнішній вигляд що оточує, як пахне керівник, яка його зачіска, як він рухається, з якою силою потискує руку, що написано на його обличчі, яка постава, як близько він може дозволити собі підійти до підлеглого, якою фразою він вітає людей, як дивиться їм в очі, як звучить його голос, як він починає ділову бесіду, як вимовляє компліменти і критику, чим він закінчує ділову розмову, чи уміє говорити по телефону і наскільки він знайомий з етикетом електронного листування і багато ще чого.

Отже, імідж керівника — це ціла структура, що складається з окремих деталей. Спробуємо розглянути їх окремо.

Зовнішній вигляд

Професійна діяльність в діловій сфері передбачає дотримання норм ділового етикету. Етикет — правила поведінки, встановлені норми спілкування в певному соціальному середовищі, своєрідні інструкції з поведінки, дотримання ділового стилю в одязі.

Тому неможливо стверджувати, що це лише особиста справа кожного: як він виглядає на роботі, як оформлена його зовнішність. Особливої важливості набуває грамотне створення і підтримка позитивного іміджу з урахуванням корпоративної культури компанії.

Важливо враховувати, що зовнішній вигляд співробітника — це своєрідна візитна картка. Адже «одяг говорить без слів». По тому, як виглядає персонал, які манери у співробітників, клієнти судять про всю компанію — про її надійність, респектабельність, фінансову спроможність.

Що робити, наприклад, якщо менеджер — чудовий управлінець і фахівець, приходить на роботу в несвіжій сорочці, іноді в майці — лякаючи клієнтів… Вже і говорять йому прямо, що треба надягнути діловий костюм, а він неначе не чує. У такій ситуації допоможуть корпоративні стандарти зовнішнього вигляду (корпоративний дресс-код). Або, наприклад, жінка, носить на роботу спідницю завдовжки 30 см. Її не сприймають серйозно як співробітницю через «неділовий зовнішній вигляд», і переносять таку думку на всю компанію.

Нав’язувати нічого не потрібно. Необхідно усно, а краще у вигляді внутрішньофірмового стандарту раз і назавжди домовитися, як прийнято одягатися і оформлювати зовнішність в компанії. Якщо це бізнес-організація, то це, безумовно діловий стиль. Такий підхід допоможе уникнути непорозумінь і конфліктів.

Вдома як в офісі

Є частими випадки, коли начальник втручається в особисте життя підлеглих в неробочий час (наприклад, пізній дзвінок додому з метою «негайно обговорити невідкладне питання»). І тут встає питання про те, наскільки це правомірно, особливо якщо такі випадки непоодинокі..

Керівникові важливо мати на увазі, що робота — це ще не все життя підлеглого. І чим різноманітнішим, повноціннішим, насиченішшим буде неробочий час співробітника, тим він буде ефективнішим на роботі. Якщо ж у співробітника нічого окрім роботи немає, наприклад, сім’ї, друзів, захоплень, то це для професійного керівника — тривожний сигнал. Це може означати, що в такого підлеглого є якісь проблеми, дуже обмежений світогляд, якісь психологічні вади.

Саме тому, враховуючи, що часто співробітники працюють понаднормово, в стресових ситуаціях, ефективні організації бізнесу беруть на себе відповідальність за ефективний відпочинок персоналу — організовують відпочинок для співробітників із сім’ями, влаштовують заходи для дітей, заповнюють культурний вакуум, даруючи або нагороджуючи квитками в театр, кіно, на екскурсії, влаштовують корпоративні спортивні змагання або орендують фітнес-центр, вирішують побутові питання на роботі — в офіс приїжджає консультант з агенції нерухомості і ін.

Якщо керівник дзвонить підлеглому додому і пропонує обговорити невідкладне питання — це поганий тон і зневага до особи співробітника. Це говорить і про те, що такий керівник не ефективний. Така ситуація можлива тільки у разі крайньої необхідності, форс-мажору.

На нараді

Стиль поведінки на нараді залежить від особистості першої особи, корпоративної культури і культури проведення нарад.

Золоте правило критики: критикувати наодинці, причому не особу, а її дії. Важливо зберігати гідність співробітника: принизити людину легко, а що далі?

Швидше за все, принижена людина — навіть якщо його правильно критикували, але при всіх, — буде деморалізованою і малоефективною. Протест, озлобленість, агресивність, заглиблення в себе, спроба шукати винуватих — навіщо такі реакції підлеглого потрібні успішному керівникові?

Навпаки, підтримка, бесіда про шляхи вирішення питання, конструктивна розмова, спокійний обмін думками — ось що дає управлінський ефект.

А от хвалити, навпаки, важливо при всіх і за щонайменші успіхи! Підкріплення успішної поведінки — це стимул для подальших трудових подвигів. Похвала ніколи не буває зайвою. Дати підлеглому знак, що його праця і успіхи відмічені, — дуже важливо. Пошана, висловлена у вигляді похвали при всіх — це «психологічний хліб» для підлеглого. Часто керівники економлять на добрих словах. Це груба управлінська помилка.

На корпоративній вечірці

Для глави фірми корпоративна вечірка — це теж частина роботи, тому на ній має сенс діяти за правилами і продумувати кожну дрібницю, починаючи від місця проведення заходу і закінчуючи часом завершення свята..

Пити спиртні напої краще в міру — це аксіома, причому не тільки для начальників. Де проводити вечірку — залежить від корпоративної культури і життєвим циклом фірми. Розважатися краще активно.

Йти краще раніше інших і непомітно. Хай люди зітхнуть вільно. Адже яким би чудовим не був керівник, все одно всі співробітники розуміють, «хто в домі хазяїн, хто тут платить» і завжди відчувають( навіть неусвідомлено) око начальника. Часто керівники це заперечують. Але це факт.

Інтриги

Вони рано чи пізно можуть виникнути. І завдання керівника — якнайскоріше «розрулити» ситуацію і зробити так, щоб в майбутньому звести до мінімуму можливість появи цих проблем.

Одне з першочергових завдань тут — створення конструктивної ділової атмосфери в організації. Якщо персонал кинутий, ніхто за нього не відповідає, а начальник ніколи не замислюється над тим, що таке людські ресурси, то, зрозуміло, будуть кризи, плинність кадрів, втрата продуктивності, відлякування клієнтів і ін.

Важливо пам’ятати управлінську аксіому: «Тільки задоволений внутрішній клієнт може забезпечити задоволеного зовнішнього клієнта».

Якщо внутрішній клієнт, тобто весь персонал, не задоволений, то чекати, що зовнішні клієнти — ті, хто несуть в компанію гроші — будуть задоволені, — не доводиться.